Мільйони людей відвідують психіатрів чи психологів все своє життя. Вони все своє життя намагаються вирішити проблему, яка зародилася ще в дитинстві. Вони все своє життя платять кошти тим, хто «лікує» їх від того, що з ними колись трапилося, від їхніх фобій, потаємних бажань, пристрастей, комплексів.
Чому суспільство з побоюванням відноситься до людей, які мають або мали якісь психічні діагнози? Чому на роботу в останню чергу подивляться на людину, яка проходила психіатричне лікування? Чому ви не візьмете нянькою для своєї дитини жінку, яка пройшла лікування в психіатричній клініці? Що вас лякає?
Людей лякає те, що захворювання не вилікувано. І воно може повернутися. Чому люди цього бояться? Тому що таке трапляється постійно.
Психіатрія втихомирює людей, прописує їм ліки, підсаджує на психотропні препарати. Проте якщо лише маскувати хворобу, то шанс рецидиву хвороби завжди існує.
І річ зовсім не в тому, що слід лікувати далі таку людину. Річ у тому, що це лікування не правильне. Лікувати психіку заколюванням препаратами тіла, електрошоком, лаботамією та іншими психіатричними препаратами – це лише усунення наслідків хвороби а не її основи. Ось у чому проблема психіатрії.
Звертаючись до психіатра, більшість людей не хочуть, щоб про це знав ще хтось, крім лікаря і самого пацієнта. Обстеження та лікування в більшості анонімне. Ви задавали собі запитання чому так?
Люди бояться, що про це дізнаються. Вони прекрасно знають, що у суспільстві психіатричний діагноз – це ярлик на людині. Ярлик — «потенційно небезпечний для свого життя чи життя оточуючих».
Психіатричні препарати приводять до багатьох побічних ефектів. Від сонливості, в’ялості, слино пускання до втрати повної раціональності, розсудливості, коми та смерті.
Частина таких препаратів призводить до залежності пацієнта від цих препаратів. Відміна використання цих препаратів призводить до фатальних наслідків. Погане самопочуття, розлади шлунку, сонливість, агресія ні в яке порівняння не йдуть з тими побічними ефектами які виникають при раптовій відміні вживання психотропних препаратів.
Більшість людей знає про цей факт. Роботодавці бояться брати на роботу таку людину. Від неї не знаєш чого чекати. І більшість побоювань виникає від ефектів препаратів, які вживає людина! Транквілізатори знижують реакцію, притупляють емоції. Будівник, який сидить на транквілізаторах – потенційно небезпечний. Препарати викликають безліч несподіваних побічних ефектів, які можна усунути іншими препаратами, які викликають свої побічні ефекти. І саму першу проблему буде усунено появою безлічі інших проблем. Ось вам і рішення.
Також давайте поглянемо на ситуацію з заспокійливими, антидепресантами та знеболювальними. Навіть в правилах дорожнього руху водіям забороняється сідати за кермо, якщо вони вживали ліки, які призводять до зниження реакції і т.д. Проте скільки з таких водії справді дотримуються цих правил? Ніхто не може дати гарантії, що хтось, хто приймає такі препарати не вирішить сісти за кермо.
Як прикро це не звучить, але психіатричних діагноз – це ярлик у суспільстві.
Подумайте, чи вішали б такий ярлик на людей, якби психіатрія виліковувала б людей, рятувала їх життя, робила їх існування кращим? Чи існували б страхи психіатрії якби не було тих жахів, які відомі у каральній психіатрії? Люди не даремно відносяться до психіатрії з застереженням. І це побоювання – не діагноз, це побоювання – признак розсудливості.
Будьте обачними, не дайте себе обдурити.
Спасибо за Ваш труд!