На початку січня 2021 в ГКПЛ звернулася мати військовослужбовця, яка випадково з’ясувала, що її син знаходиться в психіатричній лікарні.
Молодий хлопець Сергій (ім’я змінене) дуже хотів приносити користь країні. Він відправився на військову службу в роту бойового забезпечення в Харкові. Незадовго до кінця служби з ним стався інцидент. У листопаді 2020 на території частини на нього напала натаскана вівчарка. З черепномозговими травмами і роздертими руками його відправили до госпіталю МВС.
Сергій пролежав там два тижні. Йому зробили декілька хірургічних і косметичних операцій, але батькам про інцидент нічого не повідомили.
Я обурювався, що мені не давали телефон, що пропали речі на зберіганні. Після госпіталю мене відправили до санчастини. На ніч дали снодійне. Я побачив, що на матраці стирчить ниточка і підпалив її, але не помітив, як вона почала тліти. Мене звинуватили в підпалі, і викликали бригаду психлікарні. Я не чинив опір, оскільки мені набридло вже лежати в госпіталі. Було цікаво, як там в психлікарні.
Коли психлікарня приїхала, то мені прямо в санчастині руки зв’язали мотузками. Мене били і прив’язували до лавки, щоб я підписав документи на добровільне лікування. Мені було погано і я навіть не розумів, що підписую. Потім мене привезли в 24 відділення психлікарні. Тут забрали банківські картки. Коли я туди приїхав, то не думав, що там будуть колоти. Думав, просто лежатиму.
За словами Сергія, він зовсім не чекав такого відношення до себе. Намагаючись згладити нудьгу, він шукав собі заняття і кожного разу накликав на себе каральні заходи від персоналу психіатричної лікарні.
Я з сусідом трохи побалувався, ліжко повозив. Мені було нудно. Вони прив’язали мої руки до ліжка, перетягнули тіло і ноги мотузками, три рази ударили в грудну клітку і долоньою по обличчю. Я так пролежав до ранку.
Я сплю, мене перевертають і колють без згоди. Від уколу уколу галоперидолу мене кинуло в жар. Викручувало усе тіло. Відвели до лікаря. Там давали пігулки.
Дурів з сусідом, боротьбу показували, мене відправили до відділення для буйних. Коли повернули, прив’язали знову до ліжка. Я сам розв’язався – відвезли знову у буйне відділення. Там кололи і давали пігулки, били.
Пролежав вісім днів. Психіатр сказав матері, що у мене гострий розлад з ознаками шизофренії. Виник конфлікт. Мене відмовлялися віддавати матері, тому що «треба лікувати 1,5 місяця».
Матір Сергія про багато подій дізнається набагато пізніше. Її ніхто не повідомив ні про перший інцидент з собакою, ні про те, що сина відправили до психіатричної лікарні. Вона випадково це з’ясувала, коли стала шукати сина у військовій частині.
Після цього мати потерпілого звернулася в ГКПЛ. За рекомендацією вона зв’язалася в Харкові з юристом, який вже співпрацював з Громадянською комісією. Отримавши рекомендації, мати з адвокатом відправилися в психіатричну лікарню, але їх не впустили, прикриваючись карантином. Проте юрист із заздалегідь підготовленою заявою зміг пробитися до Сергія. Так його вдалося витягнути з психіатричної лікарні і перевести назад у військовий госпіталь його частини.
Ніяких документів про перебування Сергія в психіатричній лікарні і його діагноз отримати не вдалося, також як і виписку про надане лікування. Це порушує Статтю 6 закону «Про психіатричну допомогу». На питання матері психіатри ухильно відповідали: «Так, у нього є хвороба».
Коли Сергій повернувся в частину, його повідомили, що він є психічно ненормальним, і продовжити службу у Збройних силах України не може. Його комісували по психіатричному діагнозу. У розраду сказали, що через рік він може спробувати повторно пройти психіатричну комісію і при позитивному рішенні повернутися на службу.
Я тепер зрозумів, що даремно погодився. Думав, що просто полежу в психлікарні. Мене кололи, зв’язували, примушували пити пігулки. Я не чекав ні такого відношення, ні такого лікування… Я бачив, як один вистрибнув з вікна. Напевно, залишився живий. Потім з другої палати вивезли людину ногами вперед, а дідуся, що роздягався, зв’язували.
Сергію за сприяння ГКПЛ вдалося вийти з психлікарні на свободу. Але який тепер у неї смак? Йому закрита не лише військова служба. Цілий ряд престижних перспективних професій стали для нього недоступні, завдяки візиту з цікавості в психіатричну лікарню. Діагноз може залишитися з ним на все життя. Фактом є те, що психіатрична комісія через рік абсолютно спокійно може не зняти з нього діагноз, а вліпити набагато суворіший.
Це рішення цілком і повністю знаходиться у владі думки психіатра, який без аналізів або інших наукових доказів, може його озвучити.
Так обернулося для Сергія його бажання бути корисним і мета – приносити користь країні. Важко сказати, як військовослужбовець опинився в звичайній психіатричній лікарні, непідвідомчій Міністерству оборони. І також не ясно, чому в період військових дій на Сході МО так легко роздає свої кадри. Але, за словами Сергія, в психіатричних відділеннях, де він встиг побувати, багато таких же солдатиків, як і він.
Якщо ви самі або ваші близькі постраждали в результаті психіатричного лікування, зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини.
- +38 (066) 803 5583
- +38 (067) 465 3305
- info@cchr.org.ua
