Публікація ГКПЛ у липні 2019 р. про те, що в психіатричних закладах України пацієнтів досі лікують електро-судорожною терапією (ЕСТ), викликала активне обговорення у соцмережах. Серед інших були заяви, що навіть у Дніпровській психіатричній лікарні особливого режиму НЕ застосовують ЕСТ, а тільки інсуліновий шок.
Проте, ГКПЛ відомо від потерпілих про те, що до них застосовували електрошок і як “лікування” і як каральну процедуру не одноразово. Так в червні 2017 року до нас звернувся Анатолій З. з проханням захистити його від психіатрії. У 2008 році його насильно помістили в психіатричну лікарню Донецька за заявою від колеги по роботі. За його словами його тримали там майже місяць із застосуванням насильства, побиттям, прив’язкою до ліжка і великих доз психіатричних препаратів: аміназин, галоперидол, тизерцин, сибазон, рисперидон, вальпроком, кветірон, зіпрекса, інвега, соліан, циклодол, азалептол, азалептин. Потім ще 4 рази також насильно закривали в стаціонарі, кожного разу на два тижні. Причому, платно та дорого.
У Донецьку до нього за письмової згоди матері ДЕВ’ЯТЬ разів по 2 хвилини застосовували ЕСТ. У 2016 році його помістили у Павлівську психіатричну лікарню. Але, після декількох скарг в Кабмін, омбудсменові, в газету і ГКПЛ, його звільнили від примусового знаходження в психіатричному закладі, де утримували незаконно, без рішення суду. Анатолій є лауреатом премії президента України для молодих вчених, має орден, більше 75 наукових праць, у тому числі за кордоном, лауреат стипендії НАН України. Єдина причина застосування до нього ЭСТ – заява від директора інституту, де працював Анатолій, на підставі якої психіатр поставив діагноз “біполярний розлад”.
Приблизно у цей же час до ГКПЛ звернувся Євгеній А. з Луганська. Він шість разів знаходився на лікуванні в психіатричних лікарнях. Від препаратів у нього були яскраво виражені несприятливі наслідки.
«Почало здаватися, що на мене дивляться усі люди, акатизія, повна загальмованість, безсоння, сильно крутилася голова, безвілля, скутість, не хотілося ні з ким спілкуватися, агресія. Немає сприйнятливості, на 50% притупились розумові здібності, погіршала пам’ять».
Проте лікар розцінив це по-своєму і “раз препарати не допомагають” змусив пацієнта до ЕСТ. Електрошок зробили чотири рази, від чого Євгенію за його словами було “дуже погано”.
У 2018 в ГКПЛ звернулися ще вісім потерпілих, до яких в психіатричних лікарнях України в якості лікування застосовували ЕСТ.
Регина П. пiшла до психіатра добровільно. Але потім їй довелося під страхом суду провести в психіатричному стаціонарі вісім місяців. За словами постраждалої:
«У 2017 утримували насильно, без будь-яких підстав, що викликало велику психологічну травму і мені хотілося щось зробити з собою. ВІДРАЗУ ЗАПРОПОНУВАЛИ ЕСТ. Я спочатку відмовлялася, а потім під впливом психотропів і психологічного тиску, мені стало все одно».
Вона повідомила до ГКПЛ, що замість допомоги отримала насильство і ніякого лікування. На додаток до цього ШІСТЬ електрошокiв, від яких вона втратила пам’ять.
Віталія С. у 2003 році насильно за допомогою поліції відправила до “психлікарні” мати, яка часто випиває. Причина – він не вірив, що вона йому рідна мати. Йому вдалося втекти від санітарів. Але через місяць його знову помістили в Павлівський психіатричний стаціонар. За його словами, його били, заколювали препаратами, скручували і прив’язували. В якості покарання провели ТРИ електрошока.
У 2009 Віталієві по психіатричній хворобі зробили інвалідність і позбавили дієздатності. За те, щоб його продовжували утримувати в Павлівській психіатричній лікарні мати і дід регулярно платили гроші.
Лесю Б. впродовж 10 років за щонайменшу провинність на зразок закритих дверей до кімнати або немитої чашки мати відправляє в “психлікарню”. Леся скаржиться, що від психотропів у неї відмовляють внутрішні органи. У серпні 2017 у Соломенському психіатричному диспансері м. Києва їй провели ЕСТ. Леся просить ГКПЛ захистити її права і захистити від насильницького втручання психіатрів в її життя.
Сергій Г. став жертвою квартирного питання. Його через сімейнi конфлікти двічі насильно відправляли в психіатричний стаціонар, а після того, як У 2009 продали його квартиру, то заховали в “психлікарню” на три місяці. Тоді йому зробили сеанс ЕСТ, подробиці про який потерпілий практично не пам’ятає.
Андрій С. у 1986 році за наполяганням матері був на обстеженні у психіатричній лікарні для отримання відстрочення від армії. У 1997 році він отримав виписку з картки, що діагноз знятий. Але в 2017 при обстеженні від військкомату для отримання військового квитка, в його карті не виявилося відомостей про те, що він здоровий і діагнозу немає. За словами Андрія, йому зробили ЕСТ, після чого три дні носом безперервно йшла кров, і потім ще два тижні регулярно кровоточило.
Постраждалий Кирило Ч. звернувся до ГКПЛ у липні 2019, і повідомив, що з 2012 року мати провокує сварки і відправляє його в “психушку”, де він проти своєї волі був вже чотири рази. Батько Кирилла наполягає, щоб той приймав ксеплион – нейролептик, який може зберігати свою дію на свідомість до трьох місяців. У 2018 році Кириллу СІМ разів робили ЕСТ, за що він хоче притягнути до відповідальності психіатра Дніпровської психіатричної лікарні.
На сьогоднiшнiй день психіатрія на заході, зазнала повне фіаско у спробах “лікувати” психіатричними препаратами і виплачує багатомільйонні позови потерпілим від нейролептиків, антидепресантів та інших психотропів. Намагаючись зберегти бізнес на людських життях, психіатри пропонують повернути свої середньовічні методи, і знову почати підсмажувати пацієнтам мізки електросудорожною терапією.
Цього разу вони хочуть прикривати смертельно небезпечну дію цього “лiкування” сучасними знеболюючими препаратами. Як швидко ця антилюдяна практика, яка на недавній асамблеї ООН визнана тортурами, може широко поширитися в Україні? Ми упевнені, що нашими загальними зусиллями цього не станеться ніколи.
Якщо ви, ваші близькі або знайомі зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомте про це в Громадянську комісію з прав людини по тел.
+38 (066) 803 5583
+38 (067) 465-3305
info@cchr.org.ua
