Під виглядом допомоги психіатрія руйнує життя

Більшості людей складно повірити в те, що вже багато років під виглядом допомоги психіатри нестримно руйнують людські життя. Лише, стикаючись безпосередньо з психіатричною м’ясорубкою, повною мірою настає усвідомлення, чим насправді являється психіатрія, завуальована під медичну допомогу.

Хтось постраждав від психіатрії, втративши близьку людину внаслідок згубної дії психотропних препаратів. Хтось назавжди втратив можливість працювати, повноцінно спілкуватися і бути частиною суспільства після того, що руйнує мозок електрошоку. Хтось перетворився на безправну істоту і втратив дієздатність із-за психіатричної «допомоги».

Чи знала мати, що її дитину доведеться зовсім забрати з школи після «лікування» прописаними психіатром препаратами. При повторному зверненні по допомогу, психіатр запропонував збільшити дозу психотропів, які вже зробили дитину некерованою.

Чи усвідомлювала людина, добровільно погодившись на лікування і підписавши згоду, що він не зможе також добровільно відмовитися від нього і покинути стіни психіатричного стаціонару або хоч би змінити лікаря?

При великій кількості жорстокості і руйнувань, психіатрія фінансується державою. Ми в ГКПЛ працюємо над тим, що б суспільство знало цю жорстоку правду про психіатрію.

Тепер залишається тільки представляти, яке було б життя Андрія Баранова, жителя психоневрологічного інтернату Одеської області. Унаслідок проживання в дитячому будинку-інтернаті він отримав ярлик психічно хворого, а разом з ним і путівку на довічне перебування в інтернат для душевно хворих.

Ким би він міг стати, коли б не неправдиве звинувачення в злочині з боку керівництва психіатричного закладу? Здійснене співробітником інтернату вбивство підопічного Юрія Вовченко, звалили на Андрія, який не міг захищати себе в суді. Його ніхто не став слухати, адже «що з нього узяти, він же – псих». Яким сьогодні було б здоров’я цієї молодої людини, якби психіатри роками не руйнували його примусовим лікуванням сильнодіючими психотропними препаратами?

Сьогодні в Україні в психіатричну м’ясорубку може потрапити абсолютно будь-яка здорова людина. Це доводить викриваючий сюжет журналістів телеканалу 1 1. Прихованою камерою було знято заяву психіатра головної психіатричної лікарні імені Павлова, що за 2000 грн ($80), абсолютно здорову жінку можна упекти в психіатричну лікарню навіки. Він мигцем і уперше побачив її, і без яких-небудь досліджень або аналізів, підтвердив, що «проблем з нею не буде».

Чому таке свавілля можливе в психіатрії?

Коли ми говоримо про медицину, то жоден лікар, що поважає себе, не ставитиме діагноз на основі того, що він ДУМАЄ про стан людини, виходячи з опису симптомів самим пацієнтом або іншими людьми. Лікар ЗАВЖДИ спиратиметься на факти: аналізи, рентген, МРТ, УЗД і тому подібне. Якщо людина не згодна з укладенням лікаря, він має повне право звернутися до іншого фахівця, змінити клініку, вибрати самостійне лікування або і зовсім від нього відмовитися.

Це кардинально відрізняється від того, що відбувається в психіатрії. Все, чим керується психіатр при постановці діагнозу, є його думкою. Діагноз в психіатрії це те, що окремо взятий психіатр думає про стан людини, і більше за ним нічого немає. Повна суб’єктивність.

З цієї причини діагнози можуть бути різними, неправдивими, помилковими. З цієї причини довести відсутність хвороби буває дуже складно. Психіатричний діагноз не можна ні підтвердити, ні спростувати ніякими об’єктивними методами, прийнятими в медицині.

Увесь перелік так званих «психіатричних розладів» публікується в «Керівництві з діагностики і статистики психічних розладів» (DSM). Кожен з «розладів» є набором сумнівних симптомів, які психіатр визначає на око, а рішення, яким розладом назвати те або інша поведінка людини приймається простим голосуванням.

За два десятки років від 10 хвороб це керівництво розпухнуло до декількох сотень. І сьогодні там можна знайти такі речі, як «почухування кінчика носа» або те, що «людина робить селфі», але наукового підходу, на жаль, не знайти.

У вересні 2018 року на 39 сесій ООН Верховний комісар з прав людини у своїй доповіді «Психічне здоров’я і права людини» відмічає, що необхідно звернути увагу на численні порушення і зловживання в психіатричних установах. Дискримінація і стигматизація душевно хворих людей, а також надмірна присутність хімічних препаратів у психіатричних методах і використання примусу не сприяють надбанню душевного здоров’я. Право на психічне здоров’я можливо реалізувати лише в сприятливих і гуманних умовах.

Пора поставити жирну точку в довгому ланцюзі психіатричних злочинів проти людини і привести психіатрію в Україні в рамки закону.

З повагою,
Вілінська Анастасія
президент Громадянської комісії
з прав людини в Україні