Російський портал «Сибір Реалії» опублікував матеріал про те, яким жахливим було в СРСР життя дисидентів. Їх утримували і ламали в Дніпропетровській психіатричній лікарні особливого режиму. Що буде далі з цим уособленням каральної психіатрії?
Марина Аронова в публікації «Іншого виходу не було – тільки бігти» на порталі «Сибір Реалії» ділиться історіями очевидців, що пройшли через «лікування» психіатрів в Дніпропетровській особливій лікарні.
Ми навіть не хотіли боротися з радянською владою. Просто хотіли з миром, спокійно залишити цю країну. Піти, як кіт від поганого хазяїна. Але нам не давали такої можливості. Радянський Союз був, по суті, однією трудовою зоною з величезною територією і м’якшим режимом, ніж в колонії. Але з колонії хоч би можна було вийти, коли у тебе закінчиться термін. А утримання в СРСР було безстроковим. Тебе не випускали. Говорили: ми тебе навчимо батьківщину любити. Не захочеш – змусимо. І ламали: таборами, психов’язницями… Не відмовишся від цього дуру свого – тут і погниєш, – Олександр Шатравка.
Олександр разом з братом Михайлом Шатравка і двома друзями в 1974 році зробили невдалу спробу втечі з СРСР у Фінляндію. Через декілька днів, проведених у фінській в’язниці, їх передали радянській владі, і відправили до психіатричної лікарні.
Ліки жменями давали, від яких усе тіло крутить і біль пекельний. Страшні були тортури. А особливою жорстокістю відрізнялися дві лікарки – Бочковська і Любарська. Я ще до утримання чув про них по «Голосу Америки». Дуже боявся потрапити саме до них – і потрапив. Ці жінки ненавиділи «політичних» і по-звірячому їх мучили, – А. Шатравка.
Юрій Ветохин двічі невдало намагався бігти з СРСР в 1963 році, і в 1967 обидва рази в Туреччину через Чорне море вплав. Вперше йому не змогли нічого пред’явити, але вдруге він був вимушений признатися, і на 9 років опинився в психіатричному пеклі в Дніпрі. Тут він уперше і познайомився з братами Шатравка.
Коли я встав, у мене було таке почуття, ніби мене згвалтували. З’явилися слабкість і сонливість. Ледве я дійшов до свого ліжка в камері, як втратив свідомість. Опритомнів і відразу відчув, що я нездоровий. У всьому тілі була незвичайна слабкість, і мене нудило. Крізь тонку оболонку свого аміназинового сну (я вже знав, що мені був введений нейролептик, званий аміназином) я все чув, але мені не хотілося навіть поворушитися, навіть поміняти положення руки, що затекла, – Юрій Ветохин.
Без здригання важко читати історії людей, які в ці роки були пацієнтами в психіатричному «строгачі» Дніпра.
Майже щодня невідомими шляхами в наші камери проникали чутки про те, що на такому-то поверсі покінчив самогубством ще один ув’язнений. Як правило, на прогулянці чутки підтверджувалися. Ми бачили проїжджаючий пікапчик з відкинутими задніми дверцями і голі ноги трупа, що стирчать з машини. «Ось і “виписали” ще одного», – помічав хто-небудь. Інші мовчки дивилися услід. До смерті відносилися спокійно. Немало було таких, хто заздрив покійникові: для нього тортури і знущання закінчилися, – Юрій Ветохин.
Недавня історія цього психіатричного закладу мала такий розвиток. 1 серпня 2017 в ході робочого візиту ВО Міністра Охорони здоров’я Ульяна Супрун виявила в Дніпровській психіатричній лікарні особливого режиму архівні документи, що підтверджують злочини каральної психіатрії з 1968 по 1991 роки. Майже відразу омбудсмен Валерія Лутковська направила в Генеральну прокуратуру України звернення з проханням розслідувати злочини каральної психіатрії часів СРСР.
Після розкриття цих архівів почався процес, і через рік, у вересні 2018 МОЗ офіційно заявив про початок реорганізації режимного закладу. Але до середини 2019 року реорганізація загальмувалася. Причинами стали неповороткість системи і саботаж з боку місцевих лікарень, які відмовлялися у себе розміщувати вихідців з режимної лікарні. Пацієнти, готові до розподілу в стаціонари за місцем проживання, застрягли в Дніпрі, і перебувають там з порушеннями їх громадянських прав.
Якщо ви самі або ваші близькі постраждали в результаті психіатричного лікування, зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини.
- +38 (066) 803 5583
- +38 (067) 465 3305
- info@cchr.org.ua
