7 вересня ГКПЛ України були подані скарги і апеляція за фактом грубих порушень психіатрами прав громадянина Верниченко Е.
29 серпня 2017 року в Громадянську комісію з прав людини України (ГКПЛ) звернувся житель міста Києва Верниченко Євгеній. Він повідомив, що його насильно утримують в Павлівській психіатричній лікарні міста Києва. Для перевірки цього факту на місце відправилися співробітники ГКПЛ. У відділенні психіатричного стаціонару на їх вимогу пред’явити підстави, по яких Євгеній утримується в психіатричній лікарні, завідуючий відділенням Сергієнко Микола Львович не зміг дати чіткої відповіді.
Він тягнув час, обіцяючи надати рішення суду про нібито примусову госпіталізацію Євгенія Верниченко.
З’ясувалося, що вже 12 днів Євгеній перебував в психіатричному стаціонарі без рішення суду про примусову госпіталізацію і не даючи своєї згоди. Це є прямим порушенням ч.4 ст.280 ГПКЛ України. Цього ж дня 29 серпня співробітники ТМО «Психіатрія», а саме: психіатр Арбузова Людмила Іванівна, завідуючий відділенням № 9 Сергієнко Микола Львович і заступник головного лікаря по стаціонарному лікуванню Лебедєв Дмитро Сергійович подали документи до суду на примусову госпіталізацію Євгенія.
30 серпня в 9: 15 суд відбувся.
В ході суду права Євгенія Верниченко і положення Закону про психіатричну допомогу були грубо порушені. Так йому не був наданий адвокат, що позбавило його законного права на захист, а основою для примусового лікування в психіатричній лікарні стали слова його матері, яка стверджувала, що Євгеній нібито ганявся за нею з сокирою. Проте факт загрози або насильства з боку Євгенія зафіксований не був і поліція не викликалася. Як не було і свідків, що можуть підтвердити це.
При цьому психіатри винесли свій вирок і поставили діагноз виключно на словах матері Євгенія. В якості доказу агресивної поведінки свого сина, вона надала суду фотографію сувенірних сокир, якими Євгеній Верниченко нібито погрожував їй, і які знаходяться в їх будинку на видному місці.
Зі слів Євгенія 19 серпня 2017 року о 2 годині ночі, за ним приїхала швидка і відвезла насильно в Павлівську лікарню. Після того, як Євгеній відмовився підписати згоду на добровільну госпіталізацію, його побили, прив’язали до ліжка і зробили декілька уколів сильнодіючими психіатричними препаратами. Це галоперидол і аміназин, які широко використовувались за часів радянської каральної психіатрії для утихомирення дисидентів.
Частиною дії цих препратів на людину є акатизія – постійне внутрішнє і нав’язливе бажання рухатися або міняти позу, – судоми і бажання вистрибнути з тіла.
Аналізуючи цю ситуацію, виникає питання: невже в незалежній державі з демократичним суспільством, де шанують і просувають права людини, може відбуватися подібне? Невже і у наш час в Україні людину можна без єдиної основи ось так запросто закрити в установі куди більш гіршій, ніж в’язниця, і утримувати його там скільки заманеться?
Невже тільки чиїхось слів, без яких-небудь об’єктивних підстав і доказів, досить, щоб суддя виніс вирок «винен» і прирік людину на тяжке перебування в психлікарні. Відправив його туди, де його знищуватимуть сильнодіючими, психотропними препаратами, що змінюють свідомість і руйнують фізичне здоров’я?
Громадянська комісія з прав людини України направила скарги в ряд інстанцій з вимогою розслідувати справу Верниченко Євгенія і притягнути до відповідальності тих, хто замішаний в порушеннях прав громадянина країни. ГКПЛ буде і далі стежити за процесом, контролювати дотримання законності і повідомляти в пресу про хід цієї справи!
Якщо ви самі або ваші близькі постраждали в результаті психіатричного лікування, зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини за тел.
- +38 (066) 803 5583
- +38 (067) 465-3305
- info@cchr.org.ua
