Підопічний інтернату, позбавлений дієздатності по психіатричному діагнозу, у черговий раз звернувся за захистом в ГКПЛ. Йому загрожує довічне перебування в закритій установі.
Едуард Листунов разом з іншими підопічними Белопільского інтернату Сумської області на початку 2019 року записав відеозвернення і відправив його до редакції програми ТБ Україна. У в ньому хлопці просять журналістку приїхати до них і захистити від жорстокого поводження. Передача вийшла в ефір 02.02.19. У березні 2019 Едуард написав заяву в ГКПЛ, в якій вказав, що їх примушують безкоштовно працювати замість персоналу, погано годують, б’ють, не виплачують пенсії і не сприяють соціалізації. Деяких відправляють за неслухняність в психіатричні заклади або прямо в інтернаті використовують психотропні препарати.
Довести такі порушення прав підопічних інтернатів складно. Часто у них немає можливості повідомити про це, тому що вони ізольовані від зовнішнього світу. Вони бояться про це говорити, тому що можуть бути застосовані каральні заходи: карцер, фізична розправа, аміназин, яким ламали волю дисидентам в психіатричних закладах СРСР. І завжди слова мешканців інтернатів можна списати на їх «недоумство» або інший психіатричний діагноз.
Сама система інтернатів, включаючи ПНІ – це пережиток радянського минулого. Тоді ідеологія була над усе, а діти не були цінністю і їх заганяли в резервації, щоб вони не псували картинку «щасливого соціалістичного суспільства». Інтернати і дитячі будинки досі існують за тими ж правилами, ігноруючи законодавство України і порушуючи права своїх підопічних. Дітьми в таких інтернатах не займаються, не дають освіти і не готують до виходу в життя. Ситуація посилюється впливом психіатрії, яка навішує ярлики психіатричних розладів, тавруючи підопічних інвалідністю по психічному захворюванню.
По досягненню 18-ти років таких дітей автоматично визнають недієздатними. Опікунство оформляється на співробітників інтернату, і люди назавжди залишаються в системі. Усі такі діти стоять на психіатричному обліку, хоча об’єктивних причин тому може не бути взагалі. Психіатричні діагнози і інвалідність дозволяють не соціалізувати підопічних, утримувати в інтернатах і отримувати фінансування. Досить заявити, що ця людина розумово відстала, і можна більше не витрачати на нього час та увагу.
Тут криється корінь проблеми. Якщо директор або хтось із співробітників інтернату є опікуном підопічного, то вони ніколи не будуть зацікавлені в його соціалізації, і в тому, щоб вони ставали нормальними, повертали собі дієздатність і виходили в суспільство. У підопічних немає ніякої можливості захистити свої права в такій ситуації і вплинути на неї.
На стороні опікуна є експертиза – укладення психіатричної комісії про те, що людина не дієздатна. Хоча цей висновок не можна підтвердити або спростувати об’єктивними даними, такими як аналізи, і воно є виключно думкою комісії. Навіть якщо сторонній правозахисник із слів підопічного напише заяву про порушення його прав і насильство, з юридичної точки зору мешканець інтернату недієздатний і його заяви не розглядаються. Він цілком у владі свого опікуна і є людиною, яка «не міркує, що говорить».
Едуард Листунов, що звернувся до нас, кілька разів намагався відновити свої права через суд, після чого направив скаргу в ГКПЧ України. За його словами у нього, забирали телефон, розбили смартфон і погрожували розправою. Спроби повернути дієздатність закінчилися тим, що комісія психіатричної лікарні поставила йому ще більш гірший діагноз «імбецил», який означає особливо тяжкий випадок, коли через відсутність частин мозку людина не може виконувати елементарні дії. Але Едуард знімає відмінні відео ролики і частина одного з них увійшла до передачі на телебаченні.
Система створена так, щоб тримати у себе таких хлопців максимально довго і нікуди не випускати, інакше фінансування буде втрачено. Це замкнутий круг, який необхідно вирішувати на рівні держави і Міністерства Соціальної політики. Усі інтернати – установи закритого типу. Людина не може нікуди з них вийти, ні в кіно, ні у бібліотеку, ні просто до людей, а усередині немає умов, в яких можна було б отримати освіту і виховання для життя в суспільстві. У інтернатах, де утримують цих же дітей, але вже позбавлених дієздатності, вони остаточно стають соціально запущеними. Постійно під чужим контролем, вони не вчаться жити у нормальному світі. І якщо продовжують тут залишатися, досягнувши повноліття, то остаточно втрачають будь-які навички до самостійності.
У цій сфері є великий позитивний досвід інших країн. Є патронажний персонал, який допомагає таким людям жити в їх власному житлі на волі, а не в закритих інтернатах. Є успішний досвід волонтерів в нашій країні. Державі слід обернути на це увагу і, можливо, зайнятися фінансуванням не гетто і сучасних концтаборів, а підтримати те, що дійсно допомагає людям і направити гроші платників податків туди, де є добрі результати.
Потрібні ефективні державні програми, інакше ситуація ніколи не зміниться, і завжди з’являтимуться кинуті люди, яких витягуватимуть на собі волонтери і правозахисники. На цю сферу виділяються великі бюджети. Наприклад, Хотынский інтернат, в якому 70 підопічних і 15 чоловік персоналу, в 2018 році отримав 15 млн. грн, а в 2019 році – 9 млн. грн.
Питання використання таких грошей залишається відкритим і є предметом адміністративних, правових і кримінальних розслідувань. Чернівецькій Департамент освіти двічі намагався притягнути до відповідальності директора Хотынского інтернату Гната Дідича, але з ним не були навіть розірвані трудові стосунки. Він продовжує займати свою посаду, незважаючи на регулярні порушення. Директор Тетеревского інтернату Житомирщини Олег Гончаров знаходиться під домашнім арештом у рамках кримінального виробництва про можливу торгівлю дітьми. Підопічні Сумського інтернату хочуть стати повноправними членами суспільства, але замість цього отримують приниження і діагнози розумово відсталих.
Чи не пора державі в корені поміняти політику таких установ? Максимально позбавити їх від пережитків минулого і психіатричного впливу і дійсно займатися вихованням і освітою підопічних, щоб вони мали право на гідне життя, що гарантується Конституцією. Позитивних прикладів в цьому більш ніж достатньо.
Якщо ви, ваші близькі або знайомі зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини по тел.
38 (066) 803 5583
38 (067) 465-3305
info@cchr.org.ua
