17 вересня 2018 року МОЗ офіційно повідомив про початок реорганізації Дніпровської психіатричної лікарні із строгим наглядом.
Процес реорганізації розкрив шокуючі факти. У закладі міститься шестеро іноземців, з яких лише по одному було зроблено повідомлення консула, як того вимагає законодавство. П’ятеро інших утримуються в порушення закону. Також там знаходяться четверо пацієнтів, по яких суд ще в червні, липні і серпні прийняв рішення про переведення.
Жах совєцької каральної психіатрії, який досі живе у цьому закладі, переживають всі пацієнти, які там знаходяться. Умови, в яких живуть люди, принижують гідність і суперечать міжнародним нормативно-правовим актам про права людини. До вбиральні пацієнти ходять суворо за графіком, у двері туалетів вмонтоване вікно, а на ніч у палатах залишають увімкненим яскраве світло.
Так 31 липня написала у своєму фейсбуці виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я України Ул’яна Супрун. Раніше, в липні 2017 року, в ході робочого візиту до цієї установи вона виявила архівні матеріали, що підтверджують використання лікарні в каральних цілях. У період з 1968 по 1991 роки психіатрія використовувалася тут репресивними органами для політичних переслідувань і через цю установу пройшли відомі дисиденти Анатолій Лупиніс і Леонід Плющ.
Саме у «Дніпровську каральну» з діагнозом «в’яло текуча шизофренія», якого не існувало більше ніде у світі, потрапляли не угодні тодішньому політичному режиму інакодумці з Молдови, Білорусі, України і країн Балтії. До них застосовували психіатричне насильство для пригнічення осоружної СРСР філософії свободи. Їх таємно ізолювали від суспільства, позбавляючи надії, однодумців та ламаючи спротив системі.
19 серпня омбудсмен Валерія Лутковська направила до Генпрокурора України Юрія Луценка звернення про необхідність розслідувати каральну психіатрію в Дніпрі.
Реорганізація проводиться відповідно до оновлених вимог Закону України «Про психіатричну допомогу». Її пацієнтів переводитимуть до звичайних стаціонарів за місцем проживання. Примусові заходи медичного характеру (не пов’язані з позбавленням свободи), повинні здійснюватися у психіатричних закладах в межах адміністративно-територіальної одиниці проживання, за його бажанням.
Значну частину пацієнтів цього закладу із строгим наглядом складають ті, хто був визнаний судом неосудним на момент скоєння злочину. Замість позбавлення волі в тюремних стінах, їх утримують в психіатричному закладі. І якщо злочинець після закінчення терміну покарання виходить на свободу, то з цього закладу вийти було практично неможливо. Тепер пацієнти мають доступ до правосуддя, і можуть вимагати перегляду призначених ним примусових заходів.
Директор Українського союзу Хельсінкі з прав людини Олександр Павличенко так прокоментував процес реорганізації :
Аналіз судової практики 2017-2018 років свідчить про досить активне застосування судами норми статті 19 Закону на користь особи, що проходить лікування, при ухваленні рішень по заявах психіатричних лікарень про зміну виду застосування примусових заходів медичного характеру на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.
Моніторингові візити правозахисних організацій і Омбудсмена постійно проявляли системні порушення конституційних прав пацієнтів у психіатричних лікарнях з суворим наглядом. Тому ліквідація таких установ як рудиментів радянської каральної системи назріла давно.
Саме по собі проникнення психіатрії в царство Феміди сталося не так давно. У 1940 роках психіатри заявили про свій намір впровадитися у правосуддя, щоб ввести «іншу інтерпретацію ідеї правильного та неправильного і у підсумку вирвати цю ідею з коренем». А в 1954 році Федеральний апеляційний суд Вашингтону прийняв постанову, згідно з якою «розумово неповноцінна людина не може нести кримінальну відповідальність за здійснення протиправних дій».
Це викликало тріумф у психіатричних кругах, про що відкрито заявляв психіатр Карл Меннінгер. Після цього рішення і під впливом психіатрії система правосуддя дала небезпечну тріщину.
Демократію від тоталітарних режимів вирізняють принципи панування права. Громадяни демократичної держави розраховують на те, що система правосуддя забезпечить їх спокій і безпеку. Але справедлива система вирішення юридичних питань була надломлена і кількість свідчень психіатрів у судах виросла в рази, підриваючи віру суспільства в швидке і неупереджене правосуддя.
Тільки за останні чотири тижні ГКПЛ було складено і подано 360 заяв та 92 скарги про злочини психіатрів і посадовців, включаючи суддів і співробітників слідчих органів. Отримано 61 законне судове рішення і взято участь в 71 судовому процесі. Подані 17 заяв про злочини і надані 13 юридичних консультацій потерпілим від дій психіатрів. Так сьогодні відбувається «реформа» Української психіатрії, і процес приведення її до Європейських норм гуманізму і оновлених положень законодавства України.
Якщо ви самі або ваші близькі постраждали в результаті психіатричного лікування, зіткнулся з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини.
- +38 (066) 803 5583
- +38 (067) 465 3305
- info@cchr.org.ua
