Кому вигідний статус-кво у психіатрії?

Реорганізація Дніпровської психіатричної лікарні почалася у вересні 2018 року. В. о. міністра охорони здоров’я У. Супрун виявила в одному з відділень установи архівні документи, що підтверджують злочини каральної психіатрії Радянського періоду. Проте процес реорганізації в’язне в хитросплетіннях судової і виконавчої влади.

Близько 650 чоловік знаходяться зараз на примусовому лікуванні в Дніпровській психіатричній лікарні зі строгим наглядом. Суд визнав їх неосудними через наявність у них психічних розладів, і направив на лікування. Проте далеко за межами України ця установа сумнозвісна своїм жорстоким відношенням до пацієнтів і застосуванням каральних заходів.

Це той самий каральний придаток радянської системи. Можливо, там досі працюють ті ж самі люди, які в період 70-80-х років катували дисидентів Анатолія Лупинос і Леоніда Плюща. Наддозами психіатричних препаратів намагалися змусити відмовитися від «антирадянських настроїв».

За свідченнями тих, хто знаходиться або знаходився в цій установі, умови утримання там жахливі, а закони і права не дотримуються. Це свого роду концентраційний табір, що непомітно мутував в лікувальний заклад. Такого роду установ у цивілізованому світі не існує! Але у нас процес реорганізації цього пережитку застряг з незрозумілих причин.

Ця темна пляма минулого. Без усвідомлення її жахливої ролі в утисках і вбивствах вільнодумних людей, без корінної реорганізації самого підходу, складно чекати позитивних змін в і без того занадто неоднозначній області судово-психіатричної експертизи.

За чинним законом «Про психіатричну допомогу» примусове лікування повинне проводитися за місцем реєстрації. Проте більше 300 заяв пацієнтів про переведення до регіону проживання залишаються без відповіді. Як свідчать очевидці, суд не переглядає справи, а кожні півроку автоматом подовжує зміст. Суддя не дивлячись може підписати пачку з 50-60 справ, які йому «привезли для продовження».

Ще у 2011 році те що відбувається в цій установі Голова правління Експертного центру з прав людини Юрій Бєлоусов оцінював, як невідповідне призначенню установи. Через півроку-рік у людини може спостерігатися позитивна динаміка, і він може бути перекладений на м’якші умови утримання за місцем проживання. Але тут людину утримують так, ніби він відбуває покарання у в’язниці: 8-10 і більше років. Або він може залишатися тут стільки, скільки вирішить психіатр.

Але ж це не в’язниця – цей лікувальний заклад! І критерієм має бути динаміка поліпшень у людини, а не вирок. Хоча ззовні та всередині воно більше схоже на замок інквізиції. Низькі стелі, вузькі коридори, грати, і тюремний режим. Крім того всередині закладу діють каральні заходи. Щонайменший «заліт», як наприклад більше, ніж належить сигарет, і 10 уколів препарату, від якого тобі погано, крутить руки, не можеш усидіти на місці, тіло ломить, неконтрольовані рухи і тяжкі наслідки для здоров’я в цілому, забезпечені.

Так у Дніпровському «строгачі» знаходиться дуже літня жінка, якій близько 85 років. Вона не може сама пересуватися. На думку лікарів і суду, ця бабуся небезпечна для оточення. Інакше, чому її продовжують утримувати на строгому режимі з примусовим лікуванням? Чи історія Геннадія Співака (справа про самооборону) – досі єдиний випадок, коли вдалося припинити примусове лікування через суд. Важливу роль в цьому зіграв адвокат. Але навіть при рішенні суду, що набуло чинності, про припинення лікування, Співака продовжували утримувати більше двох тижнів. І тільки втручання прокуратури і уповноваженої з прав людини при Верховній Раді дозволило йому залишити заклад.

Реорганізація цієї установи, як похмурої спадщини минулого, потрібна. За словами Роберта Ван Ворена – Генерального секретаря міжнародної організації «Глобальна ініціатива в психіатрії», у Литві всю систему судово-психіатричної допомоги реорганізували за п’ять років. Була створена лікарня у Рокишкіс, наново навчений персонал, введені програми реабілітації і ресоціалізації. Пацієнтів готують до повернення в суспільство і дають професію.

Керівник комісії з реорганізації Української психіатричної лікарні строгого нагляду в Дніпрі Сергій Шум говорить про те, що 12 лікарень вже визначені і в них будуть всі три режими утримання. І що готовність цих лікарень приймати пацієнтів повністю залежить від керівників лікарень. Але процес саботується на місцях.

Цивільна комісія з прав людини просить владу звернути найпильнішу увагу на те, що насправді відбувається у Дніпрі. У тому самому місці, яке називають не інакше, як «Пекло на землі». Міру цивілізованості суспільства можна визначити по його відношенню до соціально незахищеного населення. Недієздатні і душевно хворі представляють особливу категорію, і їх права часто порушуются, в результаті шахрайства зацікавлених осіб або навіть кримінального злочину проти них.

Психіатричні заклади країни потребують найрішучіших реформ. І окреме місце в цьому займає Дніпровська психіатрична лікарня строгого нагляду.