Вбивство в психлікарні Павлова. Розпочато слідство
Марина Довга померла за дивних обставин 6 серпня 2018 року в Павлівській психіатричній лікарні Києва. Вона була постраждалою і головним заявником в серії справ про злочини, скоєних групою психіатрів ТМО «Психіатрія».
По заявах Громадянської комісії з прав людини з серпня 2018 року поліцією, прокуратурою і ДБР було відкрито 372 кримінальні справи. Досудове розслідування проводиться вже 2,5 роки. При активному сприянні правозахисників ГКПЛ України слідчі органи виявили ряд співучасників цього тяжкого злочину, які діяли організовано, точно розподіляючи ролі.
Очевидним стає те, що смерть Марини не випадковість, а результат дій організованої злочинної групи, яку очолило керівництво ТМО «Психіатрія».
Раніше Марину за замовленням її родичів поміщали в психіатричний заклад примусово, без рішення суду і проти її волі. І також проти її волі вводили сильнодійні психотропні препарати з передозуванням. У 2016 році Марина ледве не померла від такого ставлення, про що особисто повідомляла журналістів у присутності свідків. У квітні 2018 року, маючи злочинний намір незаконно заволодіти майном Марини, по змові з групою психіатрів родичі хотіли у черговий раз заховати Марину в психіатричний заклад.
Тільки завдяки активним діям представників Громадянської комісії з прав людини її вдалося врятувати від злочинних посягань психіатрів.
Як психіатри приховують злочини
З квітня по липень 2018 року по заявах Марини Довгої поліцією і прокуратурою було відкрито декілька кримінальних справ відносно злочинної групи психіатрів, і почалося досудове розслідування. 3 серпня 2018 року слідчий поліції викликав Марину на допит в якості потерпілої. Як з’ясувалося пізніше, саме 3 серпня Марина була затримана на вулиці санітарами психіатричної бригади, і примусово поміщена в Павлівську психіатричну лікарню.
Скоїв умисний злочин, психіатри свідомо не зверталися до суду упродовж трьох діб. 6 серпня 2018 року Марина померла в психіатричному закладі ТМО «Психіатрія», хоча до затримання була повністю здорова. Найімовірніше смерть настала через введення в організм великих доз психотропних препаратів.
Про смерть Марини в поліцію ніхто не повідомив, судово-медична експертиза не проводилася. Факт смерті Марини ретельно приховувався психіатрами від активістів Громадянської комісії з прав людини, яких вона уповноважила представляти свої інтереси в державних і недержавних установах, правоохоронних і судових органах. Родичі Марини, як зацікавлені особи, за допомогою психіатрів достатньо довго приховували цей тяжкий злочин, прикриваючись лікарською таємницею.
Сьогодні доведеним фактом є те, що Марину помістили в психіатричний заклад примусово, і без рішення суду утримували більше ТРЬОХ діб до моменту її смерті на території ТМО «Психіатрія» 06 серпня 2018 року, що також доведено. Громадянська комісія з прав людини в Україні, відповідно до своїх Статутних повноважень, вживає заходи по активізації проведення досудового розслідування правоохоронними органами, і подальшого судового розслідування.
У своїх показах члени злочинної групи психіатрів намагаються заплутати слідство, повідомляючи неправдиві спотворені відомості. На їх думку, Марина Довга добровільно підписала згоду на психіатричне лікування. При цьому ж стверджується, що Марина не усвідомлювала своїх дій і представляла загрозу для себе і оточення. Факт того, що Марина була примусово поміщена в Павлівку, психіатри не заперечують.
Відповідно до вимоги Закону України «Про психіатричну допомогу», добровільне поміщення людини в психіатричний заклад передбачене лише при добровільній УСВІДОМЛЕНІЙ згоді. Людина сама звернулася до психіатра і добровільно прибула в психіатричний заклад. Але Марина була доставлена в Павлівську психіатричну лікарню проти своєї волі, і «не усвідомлювала своїх дій, представляючи небезпеку для себе і оточення». Значить, вона не могла дати добровільну усвідомлену згоду на психіатричне лікування.
Якщо Марина усвідомлювала свої дії, то вона не могла представляти небезпеку для себе та оточення і була психічно здоровою. Тобто не було ані підстав, ані необхідності поміщати її в «психлікарню» і утримувати там без рішення суду, а тим більше примусово вводити в організм психотропні препарати.
У цій справі дуже багато протиріч. Усім діянням після всестороннього і об’єктивного розслідування органами досудового слідства і судом має бути дана справедлива правова оцінка. Але потрібно добре розуміти, що з тих часів, коли психіатрія, не маючи медичного підходу до лікування душевно хворих, вправно знайшла собі місце карального придатка радянського уряду, в ній не лише не змінилася система і підхід до людей, але навіть досі на місцях залишаються ті ж самі люди.
Психіатрія діє не як лікувальний заклад. Психіатрія – частина каральної системи. Дозволяючи собі жорсткість і вседозволеність, вона здатна розбещувати і втягувати в злочинну діяльність інші структури держави: суди, слідчі органи, органи опіки, навчальні заклади.
Справа Марини Довгої може стати показовим і переламним моментом в довгій історії психіатрії, наповненої занапащеними життями, понівеченими долями, болем і несправедливістю. А область душевного здоров’я в Україні може перестати бути смертельно небезпечною для людей.
Якщо ви самі або ваші близькі постраждали в результаті психіатричного лікування, зіткнулися з порушенням прав, примусом, насильством, шахрайством або жорстокістю в психіатрії, повідомите про це в Громадянську комісію з прав людини.
- +38 (066) 803 5583
- +38 (067) 465 3305
- info@cchr.org.ua
