Українські військові, які віддають здоров’я та життя за захист країни, стикаються не лише з травмами війни, але й із жорстоким поводженням у психіатричних закладах. Заяви, зібрані Громадянською комісією з прав людини (ГКПЛ), розкривають шокуючу реальність: захисники, які повертаються з фронту чи потрапляють під примусову мобілізацію, стають жертвами психіатричної системи. Замість підтримки вони зазнають примусового «лікування», фізичного насильства, психотропного тиску та неправомірних діагнозів, які руйнують їхнє здоров’я, психіку та майбутнє. Психіатри, замість надання фахової допомоги, часто погіршують стан військових, використовуючи методи, які межують із тортурами. Ця проблема є кричущо актуальною, адже масштаби порушень зростають, а скарги залишаються без належної реакції. До нас звертаються військові, що потрапили до пазурів психіатрів. Кожен з випадків нижче описує свавілля, що коїться у психіатричних лікарнях. Всі імена у статті змінені, виходячи з міркувань безпеки.
Матеріал має інформаційно-правовий характер та не містить медичних рекомендацій.
Перший випадок описує, як порушується закон через примус підписання згоди про психіатричне лікування, хоча згідно законодавства України не можливо без згоди людини почати такий тип лікування.
Роман, 34-річний військовий із Києва, визнаний обмежено придатним через остеохондроз і гастрит, у 2024 році був викрадений ТЦК і відправлений до Чернігова, а згодом до Полтави. Захворівши на пневмонію, він відмовився від ліків, які погіршували його стан. У відповідь психіатри зв’язали його, примусили підписати згоду на «лікування» та відправили до Полтавської психіатричної лікарні. Там Роман отримав невідомий укол у перший день, а потім йому щодня давали вісім психотропних таблеток, що спричинило порушення мови, загальмованість і уповільнення реакцій. Психіатр та інші працівники психлікарні не пояснювали дію препаратів і не реагували на погіршення стану. Дружина Романа звернулася до ГКПЛ, адже психіатричне «лікування» лише погіршило здоров’я військового.
Наступна історія описує те, як психіатри погіршують стан людини за допомогою препаратів, а потім ставлять діагноз, по симптомах, які викликані дією препаратів.
Богдан, 40-річний військовий із Чернігова, після контузії був направлений до Чернігівського психіатричного диспансеру. Психіатр примусово призначала психотропні препарати, які викликали нудоту, сонливість і відчуття «туману» в голові. Препарати давали без інформування про побічні ефекти, а Богдан викидав їх, щоб уникнути погіршення стану. Після 15-денного перебування йому поставили діагноз «розлад адаптації з тривожно-депресивним синдромом» і визнали непридатним до служби, хоча він прагнув повернутися до ЗСУ. Психіатр відмовилася знімати діагноз, ігноруючи вказівки директора, що ускладнило боротьбу Богдана за свої права. ГКПЛ допомагає йому зняти неправомірний діагноз.
Тобто психіатри ставлять суб’єктивні діагнози, які закривають захисникам шлях до подальшої служби чи нормального життя, і часто не хочуть їх знімати.
Наступна історія, свідчить про те, що військові неоднократно потрапляють до психіатрів і відслідковують погіршення стану після прийому препаратів.
Святослав, 62-річний ветеран АТО та учасник повномасштабної війни, отримав діагноз ПТСР після обстрілів під Бахмутом. У Старокостянтинівській психіатричній лікарні він перебував місяць у відділенні з вільним виходом, але після повернення додому приступи гніву поновилися. Психіатр виписав направлення на повторну госпіталізацію, наполягаючи на застосуванні психотропних препаратів, які Святослав категорично відкинув, побоюючись їхньої шкоди. Попередній досвід показав, що психіатричне «лікування» лише посилювало його тривожність, а не допомагало. ГКПЛ надала альтернативні рекомендації, щоб уникнути примусової госпіталізації та психотропного тиску.
Дуже часто у психіатричних закладах військові зазнають додаткових знущань на рідній землі, як у полоні. Про це наступна історія.
Олександр, 26-річний доброволець ЗСУ, після трьох тяжких поранень і контузії потрапив до реабілітаційного центру «Лісова Поляна», де йому призначали численні психотропи (8 різних препаратів). Ці препарати, поєднані з алкоголем, спричинили депресію, агресію та галюцинації. У Ніжинській психіатричній лікарні психіатр примусово вводив препарат та інші нейролептики, що посилили депресивний стан, марення та перепади тиску. Олександр зазнав фізичного насильства: його зв’язували, били, залишаючи синці, а санітарка погрожувала, що він «тут і подохне». Психіатр також пропонував укол від «алкогольної залежності» за 1000 грн, який не дав ефекту, і неправомірно поставив цей діагноз, ігноруючи стан Олександра. Після скарг до МОЗ психіатр відмовив у знятті з психіатричного обліку та подальшому лікуванні, що унеможливило контрактну службу. Олександр, його сестра та мати вимагають кримінального провадження та компенсації моральної шкоди.
А цей приклад демонструє, що стан, який може трапитись з будь-якою людиною – може бути використано психіатром, для того щоб поставити надуманий діагноз, та погіршити стан препаратами. ГКПЛ звертає увагу, що жоден психіатричний діагноз не ставиться на основі аналізів та досліджень, а є умоглядним і суб’єктивним рішенням психіатра.
Руслана, 19-річна військова з Києва, звернулася до шпиталю через порушення сну, але була направлена до Ворзельської психіатричної лікарні. Психіатр призначила препарат і численні уколи, які спричинили неконтрольовані емоційні спалахи – сміх і плач. Замість корекції лікування Руслану перевели до закритого відділення, погрожуючи зв’язуванням, і мотивували це вигаданими домаганнями. Щоденні уколи викликали висип, задишку та погіршення емоційного стану. Директор закладу не втручалася в ситуацію. Завдяки зверненню чоловіка Руслани до ГКПЛ і поданій заяві її виписали того ж дня, але психіатричне «лікування» залишило травматичний слід.
Цей випадок демонструє, що працівники психіатричної системи самі можуть стати жертвами своїх колег, та не могти протистояти системі і звертаються за правозахистом.
Григорій, 43-річний військовий і колишній лікар-анестезіолог, пропрацював 12 років у психіатричній лікарні, але після звільнення через конфлікт із колегами пішов до ЗСУ. Повернувшись додому, щоб оформити догляд за матір’ю-інвалідом, він зіткнувся з сімейним конфліктом, після якого мати викликала поліцію. Григорія примусово помістили до психіатричної лікарні, де психіатр та завідувачка приймального відділення застосували до нього насильство: зв’язали та вкололи препарат без письмової згоди Григорія. Йому призначали численні психотропи, що спричинили гіпотонію, загальмованість, скутість і слабкість. Григорій не підписував згоду на лікування, але його помістили в закрите відділення, порушуючи права на огляд і апеляцію. Психіатри проігнорували його професійний досвід і примусово «лікували», поставивши психіатричний діагноз. Після звільнення за рішенням ВЛК Григорій звернувся до ГКПЛ, щоб уникнути повторної госпіталізації.
ГКПЛ акцентує увагу на те, що потрібно бути пильними щодо призначень та препаратів, які надають лікарі та розуміти, що скерування до психіатра, може мати неповоротні наслідки. Освіченість в цьому питанні – це основний запобіжник від того, щоб занедбати своє життя. Але якщо ви потрапили в пастку психіатричного лікування, у вас є шанс з тим, щось зробити. Наступна історія демонструє, що можна звернутись за допомогою, та зупинити дії психіатрів.
Леонід, 47-річний військовий із Нікополя, попри сліпоту на ліве око та три відмітки про непридатність до служби, був мобілізований після четвертого виклику до ТЦК. Емоційний зрив через конфлікт із дружиною призвів до самопошкодження, після чого швидка надала першу допомогу. У військовій частині медпрацівник направив Леоніда до Дніпровської психіатричної лікарні для «обстеження». Психіатри погрожували примусовою госпіталізацією, не враховуючи його фізичних обмежень і нормалізації сімейних стосунків. Цей тиск лише посилив стрес військового, а перспектива перебування в психіатричному закладі викликала страх втрати свободи та здоров’я. Мати Леоніда звернулася до ГКПЛ, і він готовий викрити ці зловживання в ЗМІ.
Ці історії оголюють кричущу проблему: українські військові, які стикаються з психологічними труднощами чи фізичними обмеженнями, стають жертвами психіатричної системи, яка замість підтримки погіршує їхній стан. Психіатри застосовують примусові методи, включаючи зв’язування, введення психотропів без пояснень і постановку неправомірних діагнозів, що призводять до загальмованості, депресії, галюцинацій і фізичних травм. Примусова мобілізація, ігнорування медичних протипоказань і відмова знімати діагнози ускладнюють повернення до служби чи нормального життя. Скарги до МОЗ або ігноруються, або призводять до помсти з боку психіатрів, як у випадку Олександром.
ГКПЛ фіксує системні порушення прав військових у психіатричних закладах, що є неприпустимим у час війни, коли захисники потребують максимальної підтримки та допомагає розкривати злочини, що відбуваються у закладах психіатричного “лікування”.
За наступними посиланнями можна отримати інформацію, яка допоможе полегшити стани людей, які повернулись з війни та інших людей, які відчувають погіршення емоційного стану:
https://cchr.org.ua/uk/alternativa-psykhiatrychnomu-likuvannyu/
https://cchr.org.ua/uk/jak-zberegti-dushevne-zdorov-ja-pid-chas-vijni/
https://cchr.org.ua/uk/bezsonnja/
https://cchr.org.ua/uk/alternativa-psykhiatrychnomu-likuvannyu/alternativa-psihotropnim-preparatam/
