Альтернативна реабілітація дітей з діагнозом “Аутизм”

Ранній дитячий аутизм (Autism Spectrum Disorder, ASD) — це група захворювань, що характеризуються затримкою формування мовленнєвих навичок, проблемами у спілкуванні та наявністю набору стереотипних звичок. Вперше аутизм був описаний у 1944 році, але значні кроки в напрямку розуміння цього порушення були зроблені зовсім недавно. Раніше аутизм вважався дуже рідкісним захворюванням (менше 5 випадків на 10 тисяч дітей), але за останні 20 років відбулося вибухове збільшення кількості випадків аутизму, зростаючи від 25% на рік до 100% на рік у деяких областях.

У Сполучених Штатах зараз зустрічається у середньому 1 випадок захворювання на 250 осіб (до 1 на 150 у деяких регіонах), при тому хлопчики страждають на аутизм у 4 рази частіше, ніж дівчата. Завдяки самовідданій роботі багатьох лікарів, дослідників та батьків, ми зараз знаємо набагато більше про біохімічні корені цього захворювання. Прикладом дієвої терапії є лікування за методом, який запровадив рух DAN!, яка пропонує безпечний варіант без психіатричного втручання, яке тільки шкодить. Що ж це за терапія і що кажуть науковці, які її розробили.

Рух DAN! 

Рух DAN! народився з організації під назвою Autism Research Institute (Дослідний інститут аутизму), який знаходиться на передовому фронті боротьби з аутизмом вже 40 років. Згідно з переконаннями DAN!, ми не можемо дозволити собі чекати, поки всі дослідження будуть закінчені та затверджені в офіційній медицині, для того, щоб почати робити речі, які біологічно достовірні, безпечні та можуть допомогти. Ми розуміємо прагнення батьків зробити все, що в їх силах, щоб допомогти своїм дітям з аутизмом. Ми віримо, що аутизм виникає, коли дитина, генетично вразлива, піддається агресивному впливу навколишнього середовища, внаслідок чого уражається низка процесів у кількох системах організму.

Стан багатьох дітей, які отримували цю терапію, значно покращився, іноді аж до повного відновлення. Ці методики мають бути використані вже зараз, але, очевидно, вони ще будуть переглядатися та модифікуватися, у міру проведення клінічних випробувань. Протокол щодо того, яка терапія зараз може вже використовуватися, вироблений спільними зусиллями групи лікарів, яка називає себе DAN! (Defeat Autism Now! – Переможемо аутизм зараз!), і був застосований до тисяч дітей без будь-яких значних побічних ефектів.

Насамперед, це центральна нервова система, травна система та імунна система. Розуміння біомедичної моделі аутизму вимагає визнання факту, що тіло вашої дитини — це єдина система, для відновлення якої необхідний комплексний підхід. У цій статті пояснюються принципи лікування, досить детально, щоб зрозуміти їхню основу, але не вимагаючи диплома з біохімії. Намагайтеся не загубитися в цій кількості інформації. Ви не повинні починати все лікування прямо зараз, лікування повинно проходити послідовно та по кроках, відповідно до пріоритетів. Пам’ятайте, що кожна аутична дитина унікальна і має унікальну біохімію, яка тим чи іншим чином була порушена.

Тут ми разом намагаємося знайти, які прийоми DAN! терапії найбільш ефективні для кожної дитини, допомагаючи один одному. Терапія може зайняти багато часу, вимагати від вас великих змін у стилі життя, але ми віримо, ви знайдете те, що шукаєте, і тоді ви побачите великий прогрес у розвитку вашої дитини.

Генетична вразливість.Порушення функції металотіонеїну

(Металотіонеїн: від лат. metallum, від грец. metallon — шахта, рудник, грец. theion — сірка та лат. -in(e) — суфікс, що позначає «подібний») — внутрішньоклітинні білки, що зв’язують іони важких металів та захищають організм від їхньої токсичної дії; існують у різних формах).

Цю гіпотезу висунув William Walsh, доктор філософії, який очолює Pfeiffer Research Center в Іллінойсі. Він провів біохімічні тести приблизно 500 пацієнтам, які страждають на аутизм, і з’ясував, що ці діти мають ненормальне співвідношення міді та цинку: занадто велика кількість міді та занадто маленька кількість цинку. Потім він з’ясував, що механізм контролю організму за міддю та цинком є функцією сімейства протеїнів, які називаються металотіонеїнами (MT). Інші функції металотіонеїну (MT) в організмі включають: розвиток нейронів у мозку, дозрівання шлунково-кишкового тракту, антиоксидацію, підтримання імунітету та доставку цинку в клітини.

Дисфункція МТ, таким чином, може призвести до багатьох проблем, які ми бачимо в аутичних дітей: синдром підвищеної кишкової проникності (leaky gut syndrome), неповне розщеплення казеїну та глютену через проблеми із залежними від цинку ферментами, порушення здатності протистояти дріжджовій інфекції (Candida albicans), зменшене виділення шлункового соку та нестача стимуляції підшлункової залози секретином. Дисфункція МТ також може призвести до нездатності організму виводити важкі метали, розладу імунної системи, і, врешті-решт, до неврологічних змін, які ми й бачимо при аутизмі.

Це також пояснює, чому хлопчики більш схильні до цього захворювання (4:1), тому що синтез металотіонеїну (MT) підвищується за допомогою естрогену та прогестерону. Проблема з металотіонеїном (MT) може бути через генетичний дефект металотіонеїну (MT) або генетичне порушення, що блокує дію МТ, або через ураження металотіонеїну (MT) факторами з навколишнього середовища.Інші генетичні фактори

Багато досліджень генетичної бази аутизму зараз вже завершуються. У цьому документі не розглядаються детально генетичні дослідження в цій області. Досі не було виявлено єдиного гену як винуватця всього аутизму. При такому широкому спектрі прояву симптомів та їхньої тяжкості малоймовірно, що причиною є дефект одного гену.

Відомо, що аутизм та пов’язані з ним захворювання мають тенденцію частіше зустрічатися в окремих сім’ях. У сім’ях аутичних дітей також вища частота захворювань іншими аутоімунними захворюваннями, такими як ревматоїдний артрит, діабет та запальні захворювання кишківника. Очевидно, це вказує на те, що в основі проблем у таких сім’ях лежить слабкість імунної системи. Однак величезне зростання випадків аутизму не може бути повністю пояснене лише генетичними причинами. Аутизм зріс більш ніж на 1000% за останні 20 років, що неможливо, якби причиною були тільки генетичні мутації. Безсумнівно, має існувати фактор навколишнього середовища, вплив якого робить вразливих дітей аутичними.

Вплив навколишнього середовища

Далі розглядаються кілька факторів навколишнього середовища, які можуть відігравати роль у збільшенні випадків аутизму. Звичайно, тільки ці фактори не можуть стати причиною аутизму. Але комбінація цих факторів і, ймовірно, багатьох інших, створює перевантаження токсинами в цих дітей, які мають неправильний метаболізм, ймовірно, закладений у них генетично та заснований на інших генетичних конструкціях. Чим гірша генетична складова, тим менше буде потрібна складова від навколишнього середовища. Відхилення та серйозні дефекти будуть більш важкими та більш яскраво вираженими в ранньому віці. Цікаво відзначити, що регресивна форма аутизму (це та форма, коли діти втрачають навички після нормального розвитку) збільшується набагато більше, ніж класична форма аутизму, яка проявляється з народження. Очевидно, ці діти мають меншу генетичну схильність, і саме проблеми в навколишньому середовищі дитини запускають механізм аутизму, тоді як 20 років тому вони могли уникнути цього.Отруєння ртуттю

У квітні 2000 року Саллі Бернард, один із батьків аутичної дитини, та інші дослідники опублікували матеріал, де робилося припущення, що аутизм — це вид отруєння ртуттю. Вони детально порівняли ознаки отруєння ртуттю та ознаки аутизму й виявили, що вони практично ідентичні в усіх аспектах. Вони виклали приклади розвитку захворювань у їхніх дітей як свідчення того, що захворювання за симптомами, подібні до аутизму, виникають від впливу ртуті в навколишньому середовищі. Ці захворювання проявлялися в широкому спектрі, коли такий вплив був на чутливих індивідів, і зникали без сліду, коли вплив минав. Ці захворювання: акродинія або хвороба Пінка (отруєння ртуттю з зубних паст), хвороба божевільного капелюшника (професійне отруєння ртуттю) та хвороба Мінамата (споживання риби з високим вмістом ртутті).

Фізіологічно ртуть може давати багато небезпечних ефектів. Це може бути пов’язано із сульфгідрильною групою багатьох протеїнів, внаслідок чого зменшується ферментативна функція та втрачається структурна цілісність. Це може стати причиною синдрому підвищеної кишкової проникності через пошкодження слизової оболонки кишківника. Ртуть може пошкодити імунну систему в плані зменшення опору вірусам та грибкам. Це викликає аутоімунний ефект, що може стати причиною або посилити нестачу цинку та неактивність ферменту, який допомагає перетравленню глютену та казеїну). Токсичний вплив на плід під час вагітності може порушити диференціацію стовбурових клітин, у цьому випадку відбудеться неправильне закладення в мозкових клітинах і зонах. Це вражає здатність організму до антиоксидації за допомогою виснаження запасів глутатіону.

Клінічний ефект отруєння ртуттю на ЦНС включає проблеми з моторикою, проблеми з розумінням емоцій, нечіткий зір та проблеми з координацією, порушення сну, підвищену дратівливість, сенситивність, проблеми з соціалізацією, підвищену тривожність, проблеми з мовленням, вибірковість у їжі, проблеми з пам’яттю, повільну реакцію та проблеми з концентрацією. Максимальний вплив токсини мають на немовлят та чоловіків.

Як же наші діти отримують отруєння ртуттю? Ртуть — не рідкість у нашому оточенні. Риба в нашому раціоні та амальгамові пломби в роті — звичайні джерела ртуті. Але найбільший вплив на наших немовлят мають вакцини! Тимеросал — це консервант, який входить до складу багатьох вакцин для того, щоб продовжити термін її зберігання. Ця речовина складається приблизно на 50% з етилової ртуті. Як уже говорилося, ртуть може бути дуже токсична навіть у невеликих дозах. Деякі немовлята отримують денну дозу, що в 100 разів перевищує безпечну оральну в розрахунку на вагу дорослої людини. Ін’єкції ж не проходять основний захисний бар’єр — шлунково-кишковий тракт. Зараз ми почали вакцинувати новонароджених від гепатиту B у день їхнього народження. Абсолютно нелогічно вважати, що імунна система новонародженого в змозі витримати такий удар токсинів. Більшість дітей із цим справляється, але ми віримо, що ті діти, які мають генетичну схильність, піддаються шкідливому впливу. З багатьох джерел зі збору інформації повідомляється про дуже велике зростання аутизму за останні 20 років (перевищення на 1000% було зафіксовано в Каліфорнії). Дуже цікаво відзначити, що в той же період часу кількість імунізації дітей до 2-х років збільшилася з 8 у 1980 році до 33 у 2001 році й ця цифра продовжує зростати. Коли вакцини гепатит B і HIB були додані до числа основних вакцин на початку 1990-х, кількість ртуті для наших дітей збільшилася більше ніж у 2 рази. Внаслідок тиску на FDA DAN! лікарів та батьків аутичних дітей, у 1998 році було рекомендовано виробникам вакцин прибрати з них тимеросал.

Ця рекомендація гаряче обговорювалася і лікарями, і батьками, але Інститут медицини (Institute of Medicine) у 2001 році розглянув усе детальніше й заявив, що поки що немає достатніх доказів зв’язку аутизму та вакцинації. Вони зажадали провести більш серйозне дослідження. Тимеросал також присутній в інших комерційних продуктах, таких як рідина для контактних лінз (знята з виробництва в 1998 році), краплі для вух та багато засобів для носа. Дуже цікаво, що тимеросал був вилучений із вакцин для тварин, тому що 10 років тому це було визнано небезпечним.Вірусне навантаження

Не лише ртуть може бути небезпечною при вакцинації деяких дітей. Британський дослідник Andy Wakefield вивчав зв’язок між аутизмом та ентероколітом. Як буде сказано пізніше, більшість дітей з аутизмом мають проблеми з функціонуванням шлунково-кишкового тракту. Він робив колоноскопію групі аутичних дітей з проблемами ШКТ та виявив значне число збільшених лімфатичних вузлів у слизовій оболонці клубової кишки. На біопсії він виявив, що ці вузлики заповнені протикоровою вакциною. Він припустив, що комбінація MMR (вакцина проти кору, свинки, краснухи) перевантажує імунну систему аутиста занадто великою кількістю вірусів в один і той же час. Ці результати були підтверджені й іншими лабораторіями. Іншими дослідниками була виявлена присутність вірусу кору в рідині хребетного стовпа в аутичних дітей значно частіше, ніж у звичайних дітей. Також можливо, що комбінація вакцин у MMR (вакцина проти кору, свинки, краснухи) та DpaT (дифтерія, коклюш, правець) перевантажує дитячу імунну систему. Багато аутичних дітей стають гіперактивними, коли їм роблять пробу на вакцину.

Чи є реакція на вірус причиною, чи це лише наслідок того, що в основі лежить проблема з імунною системою, незрозуміло. Багато епідеміологічних наукових робіт уже було присвячено цьому питанню, всі вони знаходили якийсь зв’язок, але не змогли з’ясувати його причин. Звичайно, можливо, що MMR (вакцина проти кору, свинки, краснухи) та вплив інших вірусів (включаючи вроджене інфікування) можуть сприяти погіршенню цих симптомів, але малоймовірно, що лише вони є причиною.

Серед проблем з імунною системою аутичних дітей часто виявляється дисбаланс між імунними підтипами лімфоцитів. В аутичних дітей порушується співвідношення активності імунних клітин, що робить їх менш здатними протистояти інфекціям. Таким чином, їхня імунна система стає прозорою для вірусних та грибкових інфекцій. Це порушення також робить більш імовірним вироблення антитіл (що виражається у безлічі алергій) та аутоімунну реакцію. Ці стійкі інфекції та антигени призводять до хронічного запалення, яке може спричинити синдром підвищеної кишкової проникності та проблеми флори травного тракту. Багато аутичних дітей мають рецидивуючі та тривалі вірусні інфекції (респіраторні інфекції, гастроентерити, бронхіти тощо).

Надмірне вживання антибіотиків

Занадто часте вживання антибіотиків може призвести до загибелі мікрофлори організму. Аутичні діти особливо схильні до цього через вже обговорювану вище їхню низьку активність TH1 лімфоцитів. Антибіотики часто мають широкий спектр дії. Це означає, що вони знищують усі бактерії, які піддаються їхньому впливу. Наше тіло — це мікроскопічна екосистема бактерій та грибків, якісь із них приносять користь, а якісь шкоду (2).

Коли ми приймаємо антибіотики, це вбиває і тих, і інших, і дає можливість стійкішим шкідливим мікроорганізмам заволодіти ситуацією. Це називається внутрішнім дисбіозом. Оскільки аутичні діти мають пригнічену TH1 функцію, у них є менше можливостей очистити свій організм від шкідливих мікроорганізмів та відновити нормальний баланс внутрішньої мікрофлори. Внаслідок цього може розростися дріжджовий грибок та виникнути хронічні бактеріальні й паразитичні інфекції кишківника. Ці організми можуть заважати нормальному травленню та породжувати шкідливий метаболізм, який може бути причиною аутичної поведінки.Інші інфекції

Внаслідок зниженої імунної функції та нерізноманітного харчування, багато аутичних дітей схильні до інших інфекцій, таких як рецидивуючі вушні інфекції, подразнення дихальних шляхів, екзема та синусит. Це, звичайно, загострює проблему з передозуванням антибіотиків, як було описано раніше, тому що в багатьох випадках при цих захворюваннях виписуються антибіотики. Деколи інші діти, які розвивалися нормально, починають регресувати після серйозних інфекцій і в них розвивається симптоматика аутизму. Це наштовхує на думку, що ці інфекції можуть стати механізмом запуску для біомедичного каскаду аутизму.

Біомедичні порушення при аутизмі. Недостатнє харчування та нестача вітамінів і мінералів

Аутичні діти відомі своєю вибірковістю у їжі. Через причини, які ми будемо обговорювати в секції, присвяченій казеїну та глютену, вони мають тенденцію вимагати вуглеводи та бути схильними до певних продуктів, що дуже звужує їхню дієту. Ця дієта зазвичай не забезпечує їх життєво важливими вітамінами та мінералами, які необхідні для нормального функціонування організму. Додатково до цього, вони мають ненормальну шлунково-кишкову систему, яка не дозволяє організму правильно переробляти поживні речовини, що надходять всередину. З усіх цих причин, аутичні діти майже завжди недоотримують багатьох вітамінів та мінералів. Серед них антиоксиданти та коферменти для багатьох ферментативних реакцій, які необхідні для травної, імунної та неврологічної систем. Вони також дуже схильні до інтоксикації, тобто накопичення токсинів в організмі як наслідок порушення механізму детоксикації.

Характерні дефіцити при аутизмі:

1. макроелементи: магній,
2. мікроелементи: цинк, селен, молібден, марганець, ванадій і хром,
3. вітаміни: вітамін С, вітамін A, вітамін E, вітаміни групи В, особливо B6 (піридоксин), вітамін B12, вітамін В3 (нікотинова кислота), фолієва кислота,
4. амінокислоти: таурин.

Синдром підвищеної кишкової проникності

Як уже говорилося, аутичні діти мають ненормальну травну систему. Причини цього найрізноманітніші:

1. знижена функція металотіонеїну в кишківнику,
2. виснаження запасів сульфатів, що не допускає нормального загоєння на кишковому рівні,
3. хронічне вірусне запалення,
4. аутоімунні реакції,
5. ураження слизової оболонки через дисбіоз,
6. зниження травної функції підшлункової залози.

Це призводить до неповного розщеплення білків, внаслідок чого частково не перетравлюються пептиди (кілька з’єднаних амінокислот).

Ці пептиди, які в нормі мають повністю розщеплюватися або виводитися через випорожнення, всмоктуються через пошкоджені або занадто пористі стінки кишківника. Було доведено, що пептиди, які найчастіше є причинами проблем, утворюються в організмі з казеїну (молоко) та глютену (пшеничне борошно, ячмінь, овес, жито). У цих дітей знижена функція ферменту DPPIV, який відповідає за розщеплення цих пептидів. Пептиди, утворені в результаті неправильного розщеплення білків глютену (глютеоморфін) та казеїну (казеоморфін), всмоктуються через кишковий тракт у кров і, таким чином, розносяться по всьому тілу, включаючи й мозок. Ці пептиди зазвичай мають ту ж структуру, що й група гормонів, які називаються опіатами.

В організмі багато опіатних рецепторів, але особливо висока їхня концентрація в мозку. Коли вони активізуються, це призводить до ейфорії та зменшення сприйнятливості до болю. Це ті самі рецептори, які реагують на опіоїдні речовини, зокрема морфін та героїн. Існує гіпотеза, що пептиди глютену та казеїну притягуються до тих самих рецепторів, спричиняючи опіоїдну інтоксикацію. Це може бути причиною, чому багато аутичних дітей часто прагнуть їжі, багатої на глютен та казеїн. І вони часто починають влаштовувати істерики, якщо така їжа виключена або стає недоступною. Судячи з усього, вони проходять через стан “наркотичної ломки”, який полегшується при отриманні продуктів із глютеном та казеїном. Все, що вони розуміють, це що поглинання цих продуктів покращує їхнє самопочуття, що, своєю чергою, призводить до того, що вони обмежують своє харчування цими продуктами.

На жаль, хронічне отруєння опіатами впливає на здатність до навчання, соціальну взаємодію, функції моторики та сенсорні функції. Більшість аутичних дітей також показують ненормальну реакцію імунної системи до глютену, казеїну та сої.Надмірне розростання дріжджових грибків та бактерій

Існує кілька причин для дисбіозу (дисбактеріозу) кишківника, який дуже часто зустрічається в аутичних дітей, включаючи низьку функцію TH1 лімфоцитів в імунній системі, зловживання антибіотиками, знижену функцію металотіонеїну та хронічне запалення з пошкодженням слизової оболонки кишківника та зміненою pH (кислотність середовища). Ми вже говорили про це детально. Достатньо сказати, що проблема існує, її складно викорінити, і вона вимагає постійної уваги. Дисбіоз кишківника може викликати такі симптоми, як проноси та/або закрепи, гази, відрижки, болі в черевній ділянці, печія. Ненормальна мікрофлора також може виробляти токсичні відходи життєдіяльності, які потрапляють у кров і впливають на імунну та нервову функції організму. Дріжджі також можуть сприяти проблемі підвищеної кишкової проникності, створюючи спори, які також ушкоджують стінки кишківника.Порушена детоксикація/інтоксикація важкими металами

Аутичні діти мають знижену здатність до очищення їхнього організму від небажаних токсинів. Причини:

1. низький рівень антиоксидантів,
2. підвищена кишкова проникність,
3. знижена функція металотіонеїну,
4. дефіцит глутатіону в печінці.

Така знижена можливість детоксикації явно простежується при проблемах із ртуттю. Інші метали, які були знайдені в аутичних дітей вище нормального рівня, включають алюміній, миш’як, сурму та олово. Діти піддаються впливу цих металів із різних джерел, включаючи їжу, воду, ґрунт, фарби, медикаменти та інші комерційні продукти. Ці метали також можуть створювати проблеми, й іноді комбінації цих металів діють разом значно гірше, ніж вони можуть впливати індивідуально, і, отже, дуже важливо допомагати організмам таких дітей виводити ці шкідливі речовини.Слабка антиоксидація

Окиснення — це біохімічний процес, який породжує вільні радикали. Вільні радикали можуть вражати тканини організму, особливо кишківник та мозок. На щастя, організм має антиоксидантну систему, яка захищає від цих ушкоджень. З певних причин діти з аутизмом мають слабку антиоксидантну систему. Це пов’язано з їхнім поганим харчуванням та нестачею таких вітамінів і мінералів як вітамін C, вітамін B6 та цинк, які є потужними антиоксидантами. Проблеми з печінкою та підвищена кількість токсинів в організмі також роблять свій внесок в оксидативний стрес. У цих дітей зазвичай недостатньо потрібних ферментів антиоксидантного захисту, включаючи глутатіон, GSH-редуктазу, ліпоєву кислоту, сечову кислоту.Ненасичені жирні кислоти

Омега-3 жирні кислоти у великій кількості знайдені в риб’ячому жирі, а також інших джерелах, як лляна олія або м’ясо дичини. Дослідники виявили значний зв’язок між нестачею цих кислот і деякими психіатричними захворюваннями, як біполярний розлад та депресія. Добавка цих кислот може дати великий ефект у багатьох людей із такими захворюваннями. Дослідники вважають, що пацієнтам з аутизмом також може бути корисна добавка Омега-3. Іншим свідченням такого зв’язку є високий відсоток запальних захворювань кишківника в аутистів, які також часто пов’язуються з нестачею Омега-3.Слабка функція підшлункової залози

Ми вже говорили про те, що в багатьох аутичних дітей порушена здатність розщеплювати деякі протеїни повністю в процесі травлення. Багато ферментів та гормонів, які беруть участь у нормальному процесі травлення, виробляються підшлунковою залозою або під її впливом. Один із таких стимулювальних гормонів називається секретином. Секретин зазвичай ін’єктується при обстеженні дітей у процесі конкретної шлунково-кишкової процедури для стимуляції підшлункової залози. При одному такому обстеженні дитини з аутизмом було виявлено, що незабаром після обстеження в неї зникли проблеми з проносом, покращилася концентрація уваги, і вона навіть змогла повторювати прості слова. Згодом це було використано й для інших аутичних дітей з аналогічним результатом. Передбачається, що секретин не лише стимулює правильне травлення, а й діє як нейротрансмітер на мозок. Рецептори секретину були виявлені в ділянці мозку, яка називається мигдалеподібним тілом. Функції мигдалеподібного тіла включають розпізнавання облич, емоції, страх, реакцію на страх і стрес. Воно також контролює вегетативну нервову систему, яка регулює температуру нашого організму, засвоєння їжі, шлунково-кишкову функцію, приплив сенсорних чутливих імпульсів, що включають смак і натискання, серцеву та легеневу функції.

Використання секретину при аутизмі було вивчене за допомогою плацебо-контрольованих досліджень, які здебільшого не дали результату, тобто значних поліпшень у тих дітей не було помічено. Проблема з цими дослідженнями в тому, що вони були неправильно сплановані та вимірювання вихідних результатів могли бути спотворені, що могло стати проблемою для оцінки поліпшення стану. Було виявлено значне поліпшення після серії 3-х ін’єкцій у дітей до 5 років. Таким чином, результати цих досліджень все ще обговорюються, але деякі аутичні діти й зараз отримують секретин, і їхній стан покращується.

Примітка. Стаття написана у 2003 році. Наразі секретин застосовується мало, проблеми слабкості підшлункової залози вирішуються іншим шляхом.Знижена імунна функція: зсув TH1/TH2 (лімфоцитів імунної системи)

Лімфоцити — це клітини, відповідальні за боротьбу з інфекцією. Різні типи таких клітин мають різне призначення. Серед них є TH1-лімфоцити, що протистоять вірусам та грибковим інфекціям, і TH2-лімфоцити, відповідальні за вироблення імуноглобуліну (антитіл) та реакцію на алергени. У нормальному тілі вони збалансовані. Аутичні діти мають дисбаланс цих двох типів T-лімфоцитів з домінуванням TH2 та дефіцитом активності TH1. Це призводить до збільшеної кількості алергій та аутоімунних розладів, а також зменшує їхній опір до вірусних та грибкових інфекцій. Наприклад, IgG тести на харчові алергії показують підвищену кількість харчових алергій та непереносимостей у аутичних дітей. Вони також більш схильні до сезонних алергій, алергій на речовини, що знаходяться в повітрі, астми та алергічного нежитю. Також у сім’ях аутичних дітей частіше зустрічаються аутоімунні розлади, такі як запальні захворювання кишківника, ревматоїдний артрит, вовчак (lupus). Аутоімунність означає, що організм виробляє реакцію проти самого себе. Dr. Vijendra Singh провів дослідження в цій області й виявив, що більшість аутичних дітей, які були протестовані, мають антитіла, які виявляють агресію до мієлінової оболонки власних мозкових клітин. Мієлінова оболонка працює як ізолятор для нейронів, який покращує час обробки сигналу в мозкових клітинах. Якщо ця оболонка зруйнована, час обробки сигналів сповільнюється. Це часто трапляється при розсіяному склерозі та інших аутоімунних захворюваннях, а також при ураженні периферійних нервів призводить до м’язової слабкості. Як уже говорилося в іншому розділі, аутичні діти також мають ослаблену здатність звільнятися від звичайних вірусів і можуть мати постійне розростання дріжджових грибків у кишківнику.

Про зв’язок кишківника та психічного стану

уривок із книги Natasha Campbell-McBride «Gut and Psychology Syndrome»

Аутизм, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю та без неї, диспраксія (це неврологічний розлад, що впливає на здатність мозку планувати та координувати рухи, часто називається «синдромом незграбної дитини».),  дислексії (це неврологічна особливість розвитку мозку, що викликає стійкі труднощі з навчанням, зокрема читанням, написанням та розпізнаванням письмових символів), різні проблеми поведінки та навчання в дітей та дорослих, алергії, астма, екзема – кількість таких захворювань досягла розмірів епідемії. Але, більш того, ці, здавалося б, не пов’язані розлади перекривають один одного. Після багатьох років досліджень дітей у моїй клініці я практично не зустрічала дітей, у кого був би лише один із перелічених розладів. У кожної дитини виявляється одразу дві, три та більше проблеми з цього списку. У великого відсотка дітей з алергією та астмою також виявляється диспраксія та гіперактивність різного ступеня. У багатьох із них проблеми з концентрацією та утриманням уваги, що відображається на їхніх можливостях навчання. Існує приблизно 50% перекриття між дислексією та диспраксією, і 30-50% перекриття між синдромом дефіциту уваги та дислексією. Діти, які страждали від сильної екземи в дитинстві, часто пізніше розвивають аутичні риси.

Як ми бачимо, сучасна медицина створила всі ці роздільні діагностичні рамки, в які намагаються помістити наших дітей. Але сучасна дитина не вписується в жодну з них; сучасна дитина являє собою досить неправильну картину.

Чому всі ці розлади пов’язані? Які глибоко закладені проблеми ми не бачимо, які роблять наших дітей уразливими до астми, екземи, алергій, диспраксії(це неврологічний розлад, що впливає на здатність мозку планувати та координувати рухи, часто називається «синдромом незграбної дитини».),  дислексії(це неврологічна особливість розвитку мозку, що викликає стійкі труднощі з навчанням, зокрема читанням, написанням та розпізнаванням письмових символів), поведінкових проблем, СДУГ та аутизму в різних комбінаціях? Чому, ставши підлітками, багато з цих дітей стають жертвами зловживання різних хімічних речовин (наркотики, нафталін, гуталін….)? Чому багато з цих дітей, виростаючи, набувають діагнозів шизофренія, депресія, біполярний розлад та інші психологічні й психіатричні порушення?

Щоб відповісти на ці питання, ми маємо розглянути один фактор, який пов’язує всіх цих пацієнтів. Цей фактор – стан їхньої травної системи. Я практично не зустрічала дитини чи дорослого з аутизмом, астмою, екземою, диспраксією або дислексією, у кого б не було порушень ШКТ. У багатьох випадках вони серйозні настільки, що пацієнти або їхні батьки починають із них розмову. У деяких випадках батьки можуть не згадати травну систему дитини у своїй розповіді, але, при відповіді на пряме питання, описують безліч кишкових проблем. Але що ж спільного ці травні розлади мають з аутизмом, гіперактивністю, нездатністю до навчання, поведінковими проблемами та психічною нестабільністю? Згідно з останніми дослідженнями та клінічними випробуваннями – дуже багато! Насправді, виявляється, що в травній системі пацієнта закладено ключ до його психічного стану.

Синдром «кишківника та психології» (Gut And Psychology – GAP) встановлює зв’язок між кишківником та мозком. Діти та дорослі з GAP синдромом часто потрапляють у цю прогалину в нашій медичній науці (гра слів: gap – прогалина). У результаті вони не отримують необхідного лікування.

Крім дитячих розладів: аутизм, дислексія, диспраксія та різні порушення навчання та поведінки, існує ще одна група розладів, яку можна віднести до того ж синдрому. Це шизофренія, депресія, маніакально-депресивний психоз або біполярний розлад та нав’язливі неврози. “Батько” сучасної психіатрії, французький психіатр Phillipe Pinel (1745–1828), пропрацювавши з психічно хворими багато років, зробив висновок у 1807: «Первинна основа божевілля лежить у районі шлунка та кишківника». І, тим не менш, травна система пацієнта – це останнє, на що сучасний психіатр зверне увагу та почне використовувати лікування психотропами та іншими психіатричними препаратами, які призведуть до погіршення стану пацієнта.

Джерело: https://www.autism.org